Scoville Heat Units
3,000-10,000 (помірний рівень гостроти)
Chipotle Meco Chiles (вимовляється «chuh-powt-lay meh-co»), Capsicum annuum, також називають чипотле меко, меко чипотле або чилі меко.
Що таке Chipotle Meco Chiles?
Чилі чипотле меко зустрічається значно рідше ніж чипотле моріта, це зрілі халапеньо, які залишаються на рослині значно довше, ніж ті, які збирають, як тільки вони достигають до червонного кольору і коптять як чипотле моріта. Цей додатковий час на рослині призводить до ще більш глибокого червоного кольору, і коли ці чилі починають втрачати вологу, їх починають збирати для перетворення на чипотле меко. У висушеному вигляді меко має колір від тьмяного до насиченого кавово-коричневого кольору зі зморшкуватою, ребристою поверхнею. Зазвичай вони від 5 до 10 в довжину і 2,5 в ширину, з середньою товщиною м'якоті.
Чипотле походить від слова науатль (вимовляється як «nä-wätl») chīlpoctli, що означає «копчений чилі».
Історія Чипотле
Стародавня місто Teotihuacan було найбільшим містом Мезоамерики і розташовувалося на північ від сучасного Мехіко. Вважається, що там проживало понад 200 000 людей. Перші жителі Теотіуакана (400 р. до н.е. – 1190 р. н.е.) коптили чилі за сотні років до ацтеків. Цей процес «сушіння на диму» спочатку використовувався для сушіння м’яса, але вони виявили, що копчення дозволяє зберігати чилі протягом більш тривалого періоду часу. Теотіуакан — ацтекська назва міста, що перекладається як «Місце богів»; Оригінальна назва не була розшифрована за збереженими гліфами або стародавньою системою письма, які були знайдені на місці під час розкопок. Ацтеки навчилися коптити перець халапеньо, тому що м’ясисті товсті стінки свіжого халапеньо важко висушуються на сонці і схильні до гниття.
Халапеньо названі на честь міста Xalapa (часто пишеться як Jalapa) у штаті Веракрус, хоча їх там більше не вирощують у комерційних цілях. Вони також відомі під іменами cuaresmeños, gordo або Lenten chiles. У Веракрусі халапеньо називають chiles gordos, або «жирний чилі». У Пуебла та Оахаці їх також можуть називати хуачінанго, або «червоні окуні».
Бернардіно де Саагун, францисканський монах і священик-місіонер, прибув до Нової Іспанії — сучасної Мексики — у 1529 році. Він був першовідкривачем етнографом і прибув, щоб провести систематичне вивчення народу ацтеків та їхньої культури. Він швидко вивчив мову науатль і провів наступні 60 років, вивчаючи ацтеків та їх спосіб життя. Він писав про страву, яку він їв у Чолулі (сучасна Пуебла) під назвою теацин, до якої входив соус із змішаних чилі Чипотле та Пасілья.
Вирощування чипотле в Чилі
Рослини халапеньо зазвичай досягають висоти від 75 до 100 см з одним головним стеблом. Ці багаторозгалужені рослини мають листя від світлого до темно-зеленого кольору, розміром приблизно 5 см в ширину і 8 см в довжину. Пелюстки квітів (віночки) білі, не містять плям і дозрівають у конічні та циліндричні стручки, які мають приблизно 3 см в ширину і 5-7 см в довжину. Більшість халапеньо збирають ще незрілими і мають звичний зелений колір. Повний період росту халапеньо становить від 70 до 80 днів, а за ідеальних умов зростання кожна рослина дає від 25 до 35 стручків.
У Мексиці їх вирощують в основному в Оахаці, в долині річки Нижній Палалоапан і на півночі Веракруса. Чилі халапеньо можна вирощувати в різних типах ґрунтів і кліматичних умовах, хоча найкраще вони ростуть у напівпосушливому кліматі.
На типовому полі халапеньо виробник робить кілька проходів, збираючи незрілі зелені халапеньо для місцевих ринків. Наприкінці вегетаційного періоду решта халапеньо повністю дозріває, перетворюючись на блискучі червоні перці, їх або збирають і продають як червоні халапеньо, або збирають і коптять, щоб отримати Chipotle Morita Chiles. Чилі халапеньо, яким судилося стати меко чилі, залишаються на рослині навіть після цієї стадії, поки чилі не почнуть втрачати вологу, це момент, коли їх збирають і сушать копченням.
Chipotle Meco Chiles коптять приблизно вдвічі довше, ніж "Moritas", що надає їм більш інтенсивний і насичений смак. На півночі Мексики повністю дозрілі червоні халапеньо коптять у великих ямках на стійках з бамбука, металу або дерева. Неподалік споруджено іншу яму, в якій розташовується вогонь, і є сполучний тунель, куди протяги повітря тягнуть дим вгору і над висихаючими стручками чилі. Чилі Chipotle зазвичай коптять з використанням деревини дуба або пекан.
Смак Чипотле Меко
Димний зі злегка пряною, трав'янистою фруктовістю.
Яка різниця між Меко та Морітою?
Хоча обидва вони походять із дозрілого халапеньо, є кілька відмінностей. Chipotle Meco Chiles має інтенсивніший димний аромат. Що стосується тепла, то різниця ледь помітна, але у Меко гострота зазвичай вища. Найголовніша відмінність у тому, що меко значно важче знайти, адже в основному його використовують лише у Мексиці, на ринку США майже відсутній.
Як використовують Меко Чипотле?
Чипотле меко додає глибоку земляну пряність стравам мексиканської кухні. Що цікаво цей перець додають не тільки до солоних, дуже часто додають до солодких страв. Використовується в традиційних стравах, таких як квасолевий суп, моли, сир пименто, томатільо сальса, рибні тако та стейк на грилі. У Мексиці зволожені Чипотле меко традиційно фарширують м’яким сиром і смажать у знаменитій різдвяній страві регіону Пуебла під назвою «chile navideño».
Після регідратації плодоніжка та насіння Meco Chile видаляються, а м’якоть змішується з чилі пастою, глазур’ю, маринадом та соусом. Ці регідратовані перці також можна включати в запіканки, страви з квасолі, соуси та сальси, або їх можна нарізати кубиками та перемішати в чилі, супи та рагу. Мелений порошок Чипотле Меко можна додавати в тісто для брауні та торта, щоб отримати дивовижно м'яку та приємну гостроту.
Добре поєднується з яловичиною, куркою, медом, свининою, картоплею, помідорами, а також з аннато, кінзою, кмином, імбиром, мексиканським орегано, петрушкою, шавлією та томатним порошком.
